Орла багато місяців тримали на срібному ланцюзі, прикутим до жердини біля клітки. За час тривалого полону він майже втратив здатність літати. Якось одна ланка ланцюга зламалася. Проте орел залишався на місці: так він звик до полону й безсилля. А міг би вільно ширяти високо в небі, якби усвідомив, що вже вільний.
Минали дні, а вільний орел і далі сидів біля жердини коло клітки й лише глибоко зітхав за недоступною, як йому здавалося, волею небесної блакиті…
Нарешті одного ранку орел інстинктивно відійшов від жердини, до якої був прикутий, і — о диво! — відчув, що вільний і може літати. Так скінчилося рабство добровільного полону.