«Коли я подумки повертаюся в часи концтаборів і бачу, якими приниженими, безпорадними, нікчемними були тоді люди, я думаю: “Дивись! Ось на що здатні люди без Бога!” До кого я звертаюся — до самого себе чи до Бога? І я кричу в розпачі. До кого я кричу, до самого себе? І я вірю, що те добре, що є в мені, — це Бог, навіть якщо я про це не кажу. З Ким ми говоримо, до Кого звертаємося, коли почуваємося зовсім розбитими, самотніми, пригніченими? До Бога» (Віктор Франкл).
Сіється насіння · матеріал 329 із 1000