Одного вечора троє друзів завершували свою подорож. Перед ними здіймалися високі скелі, що затуляли сяйво світлих хмар на заході. Стежку бачив лише один із трьох — провідник. Стомлені мандрівники ледве йшли. Один із них гукнув до друга, який ішов попереду:
— Ти певен, що ведеш нас правильною стежкою?
— Цілком певен, — відповів той.
— Але ж ми не бачимо!
— Нічого, — відповів провідник. — Дивіться на мене, і цього досить. Ідіть за мною й не бійтеся!