Одним із красномовних проповідників XVII століття був Бурдалу. Король Людовік запросив його проповідувати у своїй приміській церкві протягом усього року. Бурдалу прийняв запрошення. Його називали «королем проповідників», але він ніколи не лестував можновладцям.
Одного разу, змалювавши яскравими, разючими барвами душу занепалого грішника, він спрямував погляд на короля, який сидів навпроти, і голосно вигукнув:
— Ти — той чоловік!
Враження, яке це справило на всіх присутніх, було приголомшливим. Після богослужіння Бурдалу кинувся до ніг короля зі словами:
— Государю, перед Вашою Величністю один із найвірніших Ваших слуг! Та не гнівайтеся, на кафедрі він не має іншого володаря, крім Царя царів.