Пастор довідався, що членкиня церкви, бідна вдова з малими дітьми, жила у великій скруті. Він навідав її й побачив, що діти мерзли, а в домі не було їжі.
Вдова попросила його помолитися разом із нею, та пастор відмовився.
— Мені зараз ніколи молитися.
Він поспішив до крамниці, купив потрібні продукти, а також вугілля, і все це привіз удові. Коли в кімнаті стало тепло, а діти поїли, пастор запропонував:
— А тепер я готовий молитися з вами й дякувати Господеві за Його щедру руку. Він піклується про вдів.