В одному з гірських санаторіїв Швейцарії у своїй кімнаті сидів самотній приїжджий. Він прибув сюди з галасливої, задушливої столиці, щоб зміцнити підірване здоров’я й відпочити душею серед дивовижної природи. Та тут він тяжко захворів. Ще вранці лікар відверто сказав:
— Будьте готові до всього...
Працівник санаторію запропонував хворому сніданок, але жах близької смерті стискав йому серце. Він ніколи не заперечував існування Бога, можливо, навіть молився Йому за звичкою. Та тепер йому належало переступити поріг вічності й зустрітися з «невідомим» Богом.
— Скажіть хоч одне слово розради. Помоліться зі мною, — попросив він працівника.
Той насилу знайшов серед своїх речей Євангеліє й приніс його хворому. Та служник і сам не знав, як молитися, а хворий так наполегливо просив, що довелося поступитися й стати навколішки. Він молився так палко, як ніколи раніше. Благав Спасителя втішити вмираючого пацієнта й урятувати його душу від вічної загибелі. Він молився довго й наполегливо.
Того ж вечора хворий помер із цілковитим миром у душі, а служник відтоді став новою людиною.