Маленька дівчинка, хвора на дифтерію, була при смерті. Матір попередили, щоб вона, наскільки можливо, уникала будь-якого контакту з хворою. Дитина знепритомніла, і мати, молячись, ніжно торкнулася чола дівчинки. Від цього дотику донька опритомніла й прошепотіла:
— Поцілуй мене, мамочко!
Материнська любов здолала страх, і мати, нахилившись, поцілувала дитину. Любов перемогла, але коштувала матері життя. Вона поцілувала ту, кого так сильно любила, і цей поцілунок виявився для неї поцілунком смерті.
Бог «цілує» нечестивого грішника: Христос «поцілунком Божої любові» прийняв на Себе «заразу (провину) гріха» й зійшов із нею на хрест. Так для Христа це стало поцілунком смерті, а для тих, кому Він дарував спасіння, «поцілунок Спасителя» став «поцілунком спасіння й вічного життя».
«Спасительний поцілунок Христа» пропонується кожному віруючому. Прийміть же цей Божий дар! Блаженні всі, хто поклав надію свого серця на Христа!