Коли ми щойно переїхали до Німеччини, ми з дружиною якось зайшли до книгарні й, на превеликий подив, побачили в продажу дитячу Біблію з кольоровими малюнками. Зраділи й, довго не роздумуючи, одразу вирішили її купити.
— Вона коштує тридцять марок, — багатозначно пояснила нам продавчиня.
— Хіба це дорого? — запитали ми.
— Тридцять марок за дитячу книжку?! Це надмірна розкіш!
— Знаєте, — відповів я продавчині, — коли я жив у Росії й почув, що в одного чоловіка є Біблія та Новий Завіт, то негайно пішов до нього, сподіваючись, що він продасть мені Новий Завіт. «Я заплачу вам десять рублів», — просив я цього щасливця. «Я не продаю», — відповів він. «Я хочу бути християнином, — не відступав я, — але як мені стати ним без Божого Слова? Я дам вам двадцять рублів». «Ні й ні», — рішуче відповів він. «Тоді візьміть п’ятдесят!» Це була половина мого місячного заробітку. «Ніколи не продам і нікому не віддам», — категорично заявив власник безцінного скарбу. Я пішов додому з порожніми руками.
Продавчиня зацікавилася моєю розповіддю, а я не міг зупинитися й далі розповідав про свої пошуки Біблії в Росії:
— Нічого я не просив у Бога так наполегливо й невідступно, як Біблії, бо наша родина потребувала її понад усе. Ми ні на що не зважали й готові були заплатити будь-яку ціну, аби тільки мати її. Нарешті Господь відповів на наші молитви, і ми придбали стареньку Біблію в брезентовій оправі. Сторінки були обгризені мишами, а деяких зовсім не було. Попередній власник увірував у в’язниці й усю молодість провів у неволі. Яке щастя! Тепер у нашому домі була ця свята Книга! Ми читали її всі разом і по черзі багато років. Нам ніколи не виміряти багатства, яке ми з неї почерпнули. Через кілька років ми купили за п’ятдесят три рублі іншу стару Біблію з малюнками. Її неможливо було гортати: від старості сторінки ламалися й розсипалися в руках. Та ми носили її й до інших християнських родин. Я знаю одного віруючого в Росії, — продовжив я, — який у тяжкі повоєнні роки віддав за Новий Завіт свою шинель. Зима була холодна, і він буквально замерзав, та був безмежно щасливий, бо через Євангеліє отримав спілкування з Богом, якого прагнув понад усе.
Наприкінці розмови з продавчинею я сказав:
— Вам важко це зрозуміти. Якщо ви ніколи не голодували, то не зможете уявити, як тяжко страждає людина без їжі. Не менш тяжких страждань завдає духовний голод, коли для душі немає духовного хліба — Божого Слова.
Виходячи з книгарні, я сподівався, що дівчина все-таки зрозуміла, чому ми не зважили на витрати й купили дитячу Біблію.
Боже Слово — дорогоцінний Божий дар людині. І який я щасливий, що Його божественні істини колись змінили й моє життя, принесли спасіння й вічне життя. Тепер я з захватом повторюю слова псалмоспівця Давида: «Я радію Твоєму слову, як той, хто здобув великий прибуток» (Пс. 118:162).