Наприкінці XII століття в італійському містечку Ассізі жив багатий чоловік на ім’я Франциск. Він почув євангельську звістку про спасіння через Христа й зрозумів, що радість життя не в грошах, що в багатстві прихована лиха, жорстока сила, яка спотворює душу, робить людей ворогами, розпалює ненависть і веде до зла.
Франциск Ассізький роздав своє багатство вбогим, залишивши собі лише одного осла. Містяни вважали, що він збожеволів, але інші — знедолені, нещасні — приходили до нього по розраду й знаходили її. Добра слава про Франциска Ассізького поширилася по всій Італії.
Сталося так, що несподівано захворів глава Католицької церкви. Він відчув наближення смерті й метався, не знаходячи спокою. Кардинали не знали, чим утішити папу. Нічого не залишалося, як послати по блаженного Франциска, як називали його ченці.
Його привели до розкішних покоїв папи. Одним рухом руки він скинув гаптоване золотом покривало, яким був накритий папа, накрив його своїм старим, зношеним плащем і владно сказав:
— Тепер забудь, що ти папа! Ти грішник! А грішникові потрібне покаяння. Тоді й смерть не буде страшною.