Бідна вдова після смерті чоловіка захворіла й майже всю зиму пролежала в ліжку. Навесні, змучена хворобою, вона вийшла на подвір’я, знайшла лопату й почала скопувати город. Вигляд у неї був жалюгідний, лопата від безсилля випадала з рук.
Повз неї їхав із трьома плугами заможний чоловік, брат у Христі.
— Боже поможи! — сказав він їй.
— Дякую! Боже поможи й вам! — відповіла вдова.
За годину тією самою вулицею проїжджав інший брат на худенькій конячці з одним плугом. Зупинився, подивився на вдову, заїхав на її подвір’я і, нічого не кажучи, зорав плугом удовин город.
— Дякую, брате, — сказала вдова.
— Не мені, а Господу, — відповів він.
Два брати... Їх упізнають за плодами.