Коли вас спонукають узяти участь у Божій справі, ви відповідаєте: «Але я слабкий! Мені самому доводиться проходити через тяжку боротьбу, чи мені здобувати інших людей для Христа? Почекаю хоч трохи, поки дещо зміцнію».
Це схоже на людину, яка відмовилася б від ліків під тим приводом, що хвора й чекає поліпшення свого здоров’я, щоб почати їх приймати! Ми не сумніваємося, що, йдучи назустріч іще не відродженим душам, щоб здобути їх для Бога й спасти, ми тим самим отримуємо могутній засіб власного духовного процвітання. І це цілком логічно, бо доводи, які ми наводимо іншим, справляють подвійну дію, впливаючи також і на наші душі.