Років 40 тому в Абіссинії було звільнено полонених місіонерів. За кілька днів до звільнення один із них, місіонер Флад, помітив, що солдати, які його стерегли, зажурилися.
— Чому ви сумні? — запитав Флад.
— Тому що ми любимо вас, але сьогодні дізналися, що наш король, якщо програє битву з англійцями, помститься за невдачу вам — спалить вас живцем або ж відріже вам руки й ноги.
— Бог, Якому ми довіряємо, сильніший за вашого короля. Він чує молитви, які підносять за нас Його діти. Він може врятувати, і ми будемо врятовані, — відповів місіонер.
— Ні, це неможливо! Ви й ваші діти — обрані жертви смерті, і ніхто з вас не вийде живим із рук короля, — заперечив солдат.
Через кілька днів короля було переможено, і він наклав на себе руки. Полонених звільнили, а солдати, серед яких дехто пізнав Ісуса й навчився славити Його, прийшли до місіонера Флада зі словами:
— Ваш Бог — великий і могутній Бог!