Під час громадянської війни в Сполучених Штатах один юнак побачив на полі бою свого друга серед поранених. Було очевидно, що тому лишилося недовго жити.
Юнак схилився над ним, дав йому води зі своєї фляги й витер кров з обличчя. Потім запитав:
— Чи можу ще щось для тебе зробити, Чарлі?
Юнак, який помирав, знав, що кінець близько, й думав про рідних, які лишилися вдома. Він сказав:
— Так. Якщо маєш клаптик паперу й напишеш листа моєму батькові, думаю, у мене вистачить сили його підписати. Мій батько — відомий суддя в одному з північних штатів. Якщо передаси йому листа, він тобі допоможе.
Ось той лист: «Любий тату! Я помираю на полі бою, і один із моїх друзів допомагає мені. Якщо він коли-небудь прийде до тебе, будь добрий до нього заради Чарлі». Він підписав листа закляклими пальцями й помер.
Громадянська війна з усіма її жахами й стражданнями скінчилася, і солдати повернулися додому. Якось до дому судді підійшов один із них у подертому мундирі. Він був схожий на волоцюгу, і слуги не пустили його до будинку. Солдат дочекався судді й простягнув йому зім’ятий клаптик паперу. Гадаючи, що це чергове прохання про допомогу, суддя відсторонив його. Та солдат знову став перед ним і показав на підпис. Тоді суддя обійняв солдата, завів до свого дому й зі сльозами на очах сказав:
— Ти можеш мати все, що лише здатні дати мої гроші та мій вплив.
Ось що зробило ім’я Чарлі, його сина.