Весела компанія молодих людей вирішила покататися на човні. Вони звернулися до рибалки, і той за плату запропонував їм свій великий, просторий човен. Коли всі зі сміхом і жартами розсілися в ньому й уже почали відчалювати, повз ішов якийсь старий. Помітивши їх, він зупинився й закричав:
— Швидше вилазьте! Човен несправний! Він протікає. Біля стерна, на дні, є невелика дірка, крізь яку просочується вода. Дірку замазано, але ненадійно. Вода може швидко розмити замазку. Вона випаде, і тоді вам загрожуватиме серйозна небезпека!
Рибалка, який здав їм човен, боявся, що вони прислухаються до старого й вийдуть на берег, а він утратить добрий заробіток. Він грубо перебив старого:
— Іди геть! Чого тут тиняєшся? Тільки людей лякаєш! Забирайся звідси…
А тоді звернувся до молодих людей:
— Старий набрехав. Він мій конкурент і хоче перебити мені заробіток. Пливіть, човен добрий…
— Звісно, попливемо! — погодився хтось із компанії. — Я ніякої дірки не бачу.
Але тут хтось із них голосно заперечив:
— А чи не краще нам усе-таки спершу оглянути човен?
Уся компанія вибухнула сміхом і назвала його боягузом. Човен віддалявся від берега й нарешті зовсім зник із очей… Зник назавжди. Старий мав рацію: усі загинули! Коли вони помітили, що човен наповнюється водою, виявилося, що нічим її вичерпати. Ніхто не врятувався.
Бог через Своє Слово попереджає людину про небезпеку, у якій вона опинилася. Князь же цього світу намагається приспати нашу пильність. Застерігаючи нас, Господь виявляє Свою любов до нас. Та ми часто не слухаємо Його голосу й довіряємо спокусникові. Хто ж тоді винен?
На це запитання кожен із нас має відповісти сам.