Місто Тір захопили лише одного разу, 323 року до н. е., і зробив це Александр Великий (Македонський). Коли Александр оточив Тір, він послав передати первосвященникові Єрусалима й правителеві Юдеї Яддуї, щоб юдеї надіслали йому на допомогу додаткові припаси, аби він міг продовжити облогу міста. Первосвященник відповів, що присягнув на вірність Дарієві, а тому не може порушити присягу й допомагати ворогові. Александр дуже розгнівався і, підкоривши Тір, заявив: «Піду на Єрусалим і знищу його, уб’ю первосвященника, який відмовився допомогти мені в скруті».
Після того як Александр захопив Тір і здобув його фортецю, він рушив на Єрусалим. Довідавшись про це, первосвященник жахнувся, не знаючи, як повестися з царем, який на нього розгнівався. Він звернувся зі своєю потребою до Бога в молитві й попросив увесь народ молитися Єгові. Бог уві сні відкрив первосвященникові, що той має разом з усіма іншими священниками без страху вийти назустріч Александрові в білих шатах і чекати на нього біля міської брами.
Александр підійшов просто до брами Єрусалима. За ним ішов незліченний натовп, щоб розгромити святе місто, продати його мешканців у рабство й убити первосвященника. Наближаючись до міста, він побачив людей у святковому вбранні, які йшли йому назустріч. Місто було прикрашене, брама відчинена, і первосвященник у розкішних шатах вийшов його зустрічати. На грудях у нього було дванадцять самоцвітів і викарбуване ім’я Господа Бога.
Побачивши первосвященника, Александр упав перед ним і прикликав ім’я Бога Єгови. Один із воєначальників Александрового війська підійшов до царя, який смиренно схилився, і запитав:
— Чому ти вклонився первосвященникові так, як нікому у світі?
Александр відповів:
— Я вклонився не йому, а Богові, Який удостоїв його честі бути первосвященником. Бо я бачив цього чоловіка уві сні, у цих самих шатах, у цьому самому вбранні, коли був у Діосі в Македонії. Коли я вагався, він порадив мені без зволікання йти зі своїм військом через Геллеспонт (давньогрецька назва протоки Дарданелли, яка відділяє Європу від Азії та сполучає Егейське море з Мармуровим).
Після цього Александр Великий разом із первосвященником увійшов до святого міста й у храмі приніс жертву Богові Єгові. У цю урочисту мить перед ним розгорнули книгу Даниїла (зауважте, це було 330 року до н. е.). Коли він довідався, що в ній сказано, що один із великих греків підкорить Персію, то дуже зрадів. Йому прочитали уривок із книги пророка Даниїла (8:20–21).
Не дивно, що це справило на царя приголомшливе враження!