Коли несила хрест нести,
Коли туги не подолати,
Ми зводимо очі до небес
І молимося вдень і вночі,
Щоб Господь помилував нас.
Та якщо після смутку
Нам знову всміхнеться щастя,
Чи дякуємо ми зі зворушенням,
Від усієї душі, усіма помислами
За Божу милість і любов?