Група вчених-природознавців досліджувала важкодоступні місця в Альпах. Вони шукали нові, ще невідомі види квітів. Якось учені побачили в бінокль рідкісну квітку, неоціненну для науки. Та росла вона в досить глибокій ущелині, зусібіч затиснутій стрімкими скелями. Щоб дістати квітку, треба було спуститися вниз. Неподалік був місцевий хлопчик, який із цікавістю спостерігав за прибульцями й за тим, що вони робили. Один із них запропонував хлопчикові:
— Ми дамо тобі п’ять фунтів стерлінгів, якщо ти спустишся на мотузці в ущелину. Там зірвеш квітку, а ми витягнемо тебе нагору.
Хлопчик глянув в ущелину й сказав:
— Зачекайте, я зараз повернуся.
І побіг. Повернувся він із сивим, згорбленим чоловіком.
— Я готовий дістати квітку, але тільки якщо мотузку триматиме ось цей чоловік. Він мій батько... — сказав хлопчик.
Лише за такої умови він був готовий спуститися в ущелину. Дорогий читачу, чи навчився ти так довіряти Господеві, як цей хлопчик довіряв своєму батькові? Адже, по суті, він сказав:
— Якщо мотузка буде в чужих руках, я не ризикуватиму!
Нехай Господь дасть кожному з нас віру цього хлопчика!