Поки проповідника не було вдома, раптово померли двоє його синів. Дружина поклала їхні тіла на ліжка й накрила простирадлом. Коли чоловік повернувся, вона зустріла його у дверях такими словами:
— Не так давно мені на якийсь час довірили коштовності, а сьогодні той, хто їх довірив, забрав їх назад. Чи мала я їх віддати?
Здивований цією звісткою, чоловік сказав:
— А як інакше, коли вони йому належать? Звісно, він міг забрати їх назад!
Тоді дружина завела чоловіка до спальні хлопчиків. Кілька митей він від горя не міг промовити ані слова, а потім підвів очі до неба й сказав:
— Господь дав, Господь і взяв. Нехай буде благословенне Господнє ім’я!