Сіється насіння.
UK · Українська ▾
РусскийDeutschУкраїнська
Сіється насіння · матеріал 70 із 1000

Будь вірний до смерті — історія № 70

Яків Левен, упорядник · видання 2001 року · с. 36

У воєнний час з однією жінкою, яка мала дитячу віру, сталося ось що. Якось пізно ввечері вона йшла лісом. У руці несла сумку з харчами, продуктовими картками й грошима. Раптом із темряви вийшов чоловік, підійшов до неї й зажадав:

— Віддайте мені вашу сумку!

Вона цілком спокійно відповіла:

— Дякую, я й сама можу її нести.

Чоловіка так спантеличила ця відповідь, що хвилин десять він ішов поряд мовчки. Нарешті повторив свою вимогу:

— Досить. Віддайте мені вашу ношу.

— Дякую, та я ще даю собі раду.

Раптом він відстав. Вона злякалася, що він нападе ззаду. Але тут подумала: «Адже Спаситель береже мене і в церкві, і тут, у нашому лісі». І прошепотіла вірш із 22-го псалма: «Хоч би я йшов долиною смертної тіні, не злякаюся зла, бо Ти зі мною. Твій жезл і Твій посох заспокоюють мене».

Грабіжник одразу підскочив до неї й запитав:

— Що ви сказали?

Сестра повторила вірш, і між ними зав’язалася чудова розмова. Нарешті він запитав:

— Ви знаєте, що я збирався з вами зробити?

— О так, звісно, — відповіла вона.

— Чому ж ви не закричали зі страху?

— Навіщо кричати й кликати на допомогу, коли мій Господь сильніший за всіх і береже мене? Я під Його охороною. Він не допустив, щоб ви заподіяли мені зло.

Коли вони розійшлися, чоловік плакав. Жінка гукнула йому навздогін:

— Молитимуся за вас, доки ви не знайдете дороги життя.

Усі матеріали за темою «Будь вірний до смерті»