Сіється насіння.
UK · Українська ▾
РусскийDeutschУкраїнська
Сіється насіння · матеріал 705 із 1000

Смерть і похорон — історія № 705

Яків Левен, упорядник · видання 2001 року · с. 278

«Бог говорить раз, а якщо цього не помітять, то й удруге...» (Йов 33:14).

Одного юнака всі довкола знали як безбожника й розпусника. Тричі смерть наближалася до нього, і щоразу зі страху перед нею він урочисто заявляв, що, коли Бог його зцілить, він не лише покається, а й присвятить життя служінню Господеві. Тричі довготерпеливий і многомилостивий Господь чув це благання й зцілював його. Та, на жаль, щойно минав страх за власне життя, юнак знову повертався до гріховного життя, як «пес повертається до своєї блювотини, а вимита свиня йде валятися в багні» (2 Пет. 2:22). І, як у притчі, «останнє стає для тієї людини гіршим за перше» (Лк. 11:26).

Так, дедалі глибше він занурювався в багно, і дедалі дужче опановували його нечисті сили.

Та ось він захворів учетверте — на болісну й небезпечну недугу. Страшна туга охопила його. Ні молитви, ні читання, ні умовляння не могли його заспокоїти. Жоден промінь надії чи розради не проникав у затьмарену душу!

Одного разу, коли відчай сягнув межі, він попросив друга, що сидів біля узголів’я, щоб усі рідні пішли до окремої кімнати й помолилися за нього. Поки всі молилися, кожному з них водночас спали на думку слова: «Я кликала, а ви не послухалися. Я простягала руку, а ніхто не зважав. Ви відкинули всі мої поради й не прийняли моїх докорів. За це і я посміюся з вашої загибелі, зрадію, коли на вас прийде жах...» (Притч. 1:24–26).

Усі схопилися й побігли до кімнати хворого. Щойно вони наблизилися до ложа вмираючого, як із жахом почули з його уст ті самі страшні слова: «За це і я посміюся з вашої загибелі, зрадію, коли на вас прийде жах...»

Запала гробова тиша. Приголомшені свідки, затамувавши подих, стежили за останньою боротьбою нещасного — і душа відлетіла до свого вічного уділу!

Усі матеріали за темою «Смерть і похорон»