Якось одну дев’яностошестирічну бабусю запитали, скільки їй років.
— Ось третій пішов, — відповіла вона.
— Як це так?
— Та ось лише два роки я живу по-справжньому, відколи пізнала дорогого Спасителя, Ісуса Христа, Сина Божого, як свого особистого Спасителя. А раніше я блукала в темряві й гріху, і в серці було порожньо й темно. Змарновані роки!