Багаторічний керівник Армії спасіння у Франції Г. Абаді в молодості пережив таке. Його мобілізували до чинної армії. Там він приховав, що є християнином, невдовзі духовно ослаб і вирішив жити так, як живуть усі. Одного разу, зайшовши до своєї кімнати, він вирішив зазирнути до Біблії, якої давно не читав. Розгорнув її на першому-ліпшому місці й, на свій подив, прочитав:
«Радій, юначе, у своїй юності, нехай твоє серце тішиться в дні твоєї юності, і ходи шляхами свого серця та за тим, що бачать твої очі...» (Екл. 11:9).
— Радіти! — подумав Абаді. — Та це ж саме те, чого я хотів.
Але йому спало на думку дочитати вірш до кінця, і він так і зробив. Далі він прочитав: «...Тільки знай, що за все це Бог приведе тебе на суд».
Ці слова так подіяли на нього, ніби його попередив сам посланець із неба. Він смиренно схилився біля свого ліжка й дякував Богові за цей вірш, якого раніше ніколи не читав, і за ясну відповідь від Самого Бога.