«Я егоїстична й малодушна! Чому мої думки постійно крутяться довкола чогось страшного, так що мені часом хочеться кричати? Бо я ще не навчилася цілковито довіряти Богові! Він дарував мені стільки всього, чого я зовсім не заслужила, а я щодня роблю щось не так!
Якщо думати про наших ближніх, то доведеться плакати. Мабуть, плакати цілий день. І тоді залишається лише молитися й сподіватися на Бога, що Він учинить диво й комусь із них дарує життя. І я молюся з глибини серця...» (Анна Франк).