Ще цуценям вівчарка Боббі прибилася до старого шотландського пастуха на ім’я Олд Джек. У 1858 році пастух помер. Наступні чотирнадцять років собака вдень і вночі стерегла його могилу.
Удень Боббі ненадовго залишав могилу й ішов до їдальні, де раніше харчувався пастух. Там йому давали трохи їжі, і він з’їдав її біля могили. Мешканці Единбурга звели для нього захисну стіну, щоб він міг сховатися від вітру й снігу в холодні зими. Коли пес помер, його поховали поруч із господарем.