Римський імператор Валент наказав замкнути й опечатати всі храми в Едесі, у Месопотамії. Та християни щонеділі збиралися на богослужіння за містом. Імператор, підбурений послідовниками Арія, наказав убити всіх правовірних. Міський префект потай попередив їх про небезпеку, радячи більше не збиратися.
Наступної неділі, на превеликий подив Модеста, зібрання християн було численнішим, ніж будь-коли. Префект дістав наказ негайно вирушити туди з військом і вбити послідовників християнської віри. Ідучи містом, він побачив бідну жінку з малим сином на руках. Вона поспіхом вибігла з дому, залишила двері незамкненими й пробиралася крізь лави воїнів. Модест наказав її спинити.
— Куди ти так поспішаєш? — запитав префект.
— Біжу туди, — відповіла жінка, — де зібралися правовірні.
— Хіба ти не знаєш, що мене послали стратити всіх, кого я там застану?
— Знаю, — сказала жінка. — Тому й поспішаю, щоб не змарнувати нагоди зазнати мучеництва.
— Навіщо ти несеш із собою малого сина?
— Щоб і він долучився до того самого блаженства, — відповіла християнка.
Вражений такою відвагою, Модест одразу повернувся до палацу й переконав імператора скасувати жорстокий наказ.