Учитель
Він ішов без нарікань тернистою дорогою,
Він радо зустрів і загибель, і ганьбу;
Уста, що звіщали вчення суворої правди,
Не висловили докору глумливому натовпу.
Він ішов без нарікань і, на хресті розіп’ятий,
Народам заповів і братерство, і любов;
За цей грішний світ, огорнутий пітьмою пороку,
За ближнього лилася Його свята кров.
О, слабкі діти скептичного віку!
Хіба не говорить вам той могутній образ
Про велике призначення людини
Й не кличе сонну волю на подвиг?
О, ні! Не вірю я. Не зовсім заглушили
В нас голос істини користь і суєта;
Ще настане день... Вдихне і життя, і силу
В наш занепалий світ учення Христа!
(Олексій Плещеєв).