Маленький хлопчик проводив літні місяці у своєї тітки в селі. Одного разу в обідню пору, коли віконниці були щільно зачинені, щоб зберегти прохолоду, тітка вкладала його спати. Раптом він помітив золотий сонячний промінчик, що пробивався крізь щілинку у віконницях. Промінчик перетинав кімнату, мов стрічка, і в ньому виднілося щось схоже на дим.
— Що це? — запитав хлопчик. — Дим?
— Ні, це пил, — відповіла тітка.
— Пил? Звідки ж він? Ніде в кімнаті немає пилу, а лише в цьому місці?
— Уся кімната повна пилу, але там, куди потрапляє світло, його видно, а в темряві — ні.
Бачиш, промінь світла зробив пил видимим. Так само виглядають пил і бруд у нашому серці. Зазвичай там так темно, що ми не бачимо гріха, але коли Христос проникає туди Своїм світлом, то наші гріхи виявляються в усій своїй жахливій величині. Господь бачить Своїми очима кожен куточок людського серця, від Нього не прихований жоден гріх, навіть із тих, яких ти сам іще не встиг помітити.
Не ховайся, друже, а дай Господу освітити твоє серце, щоб виявити кожен таємний гріх і якнайшвидше його позбутися.