Уранці 15 березня 44 року до н. е. римський диктатор Юлій Цезар почувався недобре й не хотів того дня займатися державними справами. Дружина теж наполегливо просила його залишитися вдома, бо бачила тривожний сон про нього. Та прийшов Брут, якого оповідь називає найближчим другом і прийомним сином Цезаря, і наполіг, щоб той з’явився в сенаті. Цезар поступився його проханням, бо був у захваті від його здібностей.
Раби винесли Юлія Цезаря з дому на ношах і понесли через площу. Хтось подав йому записку з попередженням про замах. Гадаючи, що це чергове прохання, Цезар поклав записку до кишені, не прочитавши.
За годину Цезаря вбили. За цією оповіддю, у змові брали участь двадцять шість сенаторів на чолі з Брутом. Змовники завдали диктаторові численних ударів. Він зустрів смерть холоднокровно, та коли побачив серед убивць свого друга Брута, сказав: «І ти, Бруте?» Закривши обличчя плащем, він гірко заплакав.
Як повідомляє книжка з посиланням на Плутарха, усіх двадцятьох шістьох убивць невдовзі вбили. Ніхто з них не помер своєю смертю.