Результати археологічних розкопок у Сирії також підтверджують деякі відомості, згадані в Біблії.
Наука XIX століття оголосила вигадкою відомості, наведені біблійними авторами. «Легенди, до того ж спотворені», — казали вчені й не приділяли біблійним текстам належної уваги.
Та в нашому столітті буквально з-під землі з’явилися й далі з’являються знахідки, які підтверджують багато з того, про що розповідає Біблія. Прикладом є розкопки в Урі Халдейському. Місце, де було це давнє поселення, відкрили випадково.
Під час Першої світової війни англійський офіцер Кембат Томсон звернув увагу на чотириярусну вежу-зикурат у цьому місці й повідомив про знахідку вченим. У 1923 році англо-американська експедиція розпочала розкопки, і 1929 року з-під піску постав Ур Халдейський, про який ідеться в Біблії. «Ось родовід Тераха: Терах породив Аврама, Нахора й Гарана. Гаран породив Лота. І помер Гаран за життя свого батька Тераха в землі, де народився, в Урі Халдейському... І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гарана, онука свого... і вийшов із ними з Ура Халдейського, щоб іти до Ханаанської землі...» (Бут. 11:27–28, 31).
У жодному іншому місті Месопотамії не знайшли таких великих, а головне, зручних будинків, як в Урі Халдейському. Навіть вавилонські будинки порівняно з ними здаються скромними. Досить сказати, що там будували житло на кілька поверхів, із тринадцятьма-чотирнадцятьма кімнатами в кожному будинку. Були там і басейни та цегляні сходи, а під сходами — ретельно приховані вбиральні з водяною каналізацією. Знайшли величезну кількість черепків глиняного посуду, безліч предметів домашнього вжитку, а також наукові таблички з випаленої глини з математичними формулами, зокрема для добування квадратних і кубічних коренів.
Крім табличок релігійного змісту — з гімнами богам і богослужбовими формулами, — знайшли чимало історичних і дипломатичних табличок, навіть словники й підручники інших мов, здебільшого нам невідомих. Усе це свідчить про високорозвинену цивілізацію в Урі Халдейському. Він розташований за 190 кілометрів від Басри, неподалік від Перської затоки, серед безмежної рівнини, вкритої жовтувато-коричневим піском. Але 4000 років тому там, імовірно, були родючі поля й городи, сади й пальмові гаї.
Мережа зрошувальних каналів перетинала країну в усіх напрямках, а затока тоді, ймовірно, глибше врізалася в материк поблизу річок Тигру та Євфрату.
Як з’ясували вчені, Ур Халдейський підтримував торговельні зв’язки з мешканцями долини Інду ще за 3000 років до н. е., а можливо, і з найдавнішим, додинастичним Єгиптом.
Цікаво й те, що в самому Урі виявили сліди потопу. Під час розкопок археологи пройшли кілька верхніх культурних шарів (культурним шаром в археології називають кожен шар, що містить сліди присутності людини) й дійшли до «незайманого шару», у якому не було жодних слідів перебування людей. Керівник розкопок, професор Вульна, вже збирався припинити роботу, та раптом виявилося, що під наносним шаром знову з’явилися сліди людини. Це були черепки посудин, зроблених без гончарного круга, і кам’яні знаряддя. Ці рештки були перемішані з піском і мулом, що свідчить про їхнє допотопне походження. За цими рештками, звісно, не можна визначити масштаби потопу, проте потоп був, а отже, поема про Гільгамеша, яка розповідає про нього, і біблійний опис мають підстави.
У поемі про Гільгамеша та в Біблії потоп описано як повсюдний, всесвітній. Можливо, саме тоді загинула Атлантида.
А дрібні знахідки з Ура часом надзвичайно цікаві. Збереглися, наприклад, гральні кості зі слонової кістки із заглибинами, що позначають числа, дитячі іграшки, щось на зразок кеглів, печатки із зображеннями звірів і рослин та з писемними знаками, яких іще не розшифрували, ножиці, ножі й інші предмети, навіть рибальські гачки, форма яких за минулі 5000 років мало змінилася. «Якщо Аврам вийшов з Ура Халдейського, — вважає доктор Вульна, — то це означає, що він народився й жив там, а тоді він зовсім не був кочівником, пастухом овець, яким його уявляли раніше».
Розкопки в Урі та його околицях тривають досі й можуть принести нам багато нових несподіваних відкриттів.