До імператора Наполеона прийшла мати солдата, якого він засудив до смерті, й попросила помилувати сина.
— Його засудили справедливо, — суворо відповів імператор.
— Я прийшла просити не справедливості, а милості.
— Ваш син не заслужив милості.
— Государю, — тихо сказала мати, — милість не заслуговують, її виявляють... Тому я й прошу про помилування.
Ці слова глибоко зворушили серце Наполеона, і винного помилували.