Одного разу Александр Великий тяжко захворів. Жоден із його лікарів не наважувався лікувати його. Лише Філіпп не вірив, що хвороба сильніша за всі ліки, й переконав царя прийняти ліки, запевняючи, що невдовзі його вилікує. Поки він готував ліки, вісник приніс цареві листа, у якому його попереджали, що Філіпп хоче його отруїти. Прочитавши листа, цар поклав його біля узголів’я.
Через деякий час лікар увійшов до кімнати хворого, несучи приготовані ліки. Александр однією рукою простягнув йому листа, другою взяв із рук Філіппа чашу й одним духом випив ліки, не виявивши ані найменшої підозри. На його спокійному й задоволеному обличчі можна було прочитати, як він довіряв лікареві. Цар не помилився у своїй довірі. Дуже сильні ліки на багато днів позбавили його сил, та здолали хворобу, і Александр знову одужав. Сам він нічого не міг зробити, щоб вилікуватися. Він не знав засобу від хвороби, але, помираючи, з цілковитою довірою віддався в руки Філіппа, і в цьому був його порятунок.