Близько 115 року римський історик Тацит із відтінком зневаги писав про пожежу в Римі: «Щоб розвіяти чутку, що поширилася, він (імператор Нерон) виставив винними й піддав витонченим мукам тих, хто своїми мерзотами накликав на себе ненависть і кого в народі називали християнами. Цю назву вони дістали від Христа, якого за правління Тиберія стратив прокуратор Понтій Пілат.
Придушене на якийсь час, це огидне марновірство знову виявилося не тільки в Юдеї, де воно виникло, а й навіть у Римі, куди стікається й де знаходить прихильників усе нице й ганебне».
Цих документів, хоч вони й дають мало відомостей про життя Христа, більш ніж досить, щоб закрити рота фантазерам, які намагаються зобразити Христа як міф. Як бачимо, уже 64 року християнство було силою, здатною викликати ненависть і страх... Це мало, та водночас і багато.