Знаменитий скульптор Даннекер два роки працював над статуєю Спасителя. Одного разу він покликав до майстерні свою маленьку дочку, вказав на постать і запитав:
— Хто це?
Дівчинка довго дивилася на творіння батька й нарешті сказала:
— Це — велика людина.
Скульптор був розчарований. Він хотів показати не «велику людину», а сповненого любові, милосердного Спасителя... Він вирішив почати роботу знову, доки не вдасться зобразити Спасителя так ясно, щоб кожен одразу впізнав Його.
Старанно пропрацював він іще два-три роки... Гаряче при цьому молився, щоб Господь допоміг йому висікти з холодного мармуру живий образ Спасителя. Удруге привів свою дочку до майстерні й знову запитав:
— Хто це?
Дівчинка подивилася на постать, очі її наповнилися сльозами, і вона промовила:
— Пустіть дітей до Мене...
У глибокому хвилюванні Даннекер вигукнув:
— Тепер моєї мети досягнуто! Бог допоміг мені в роботі! Недосвідчена дитина впізнала в кам’яній статуї образ Спасителя.