Одного разу мені довелося познайомитися з одним видатним духовним діячем. Я дізнався від нього, що своїм найбільшим духовним надбанням він вважав усвідомлення справжньої присутності Господа Ісуса Христа. Ніщо так не підтримувало його, говорив він, як відчуття постійної присутності з ним Господа, причому незалежно від його почуттів, чеснот і власних уявлень про те, яким чином Ісус виявляє Свою присутність.
Христос був його думкою. Завжди, коли його розум був вільний, думки поверталися до Христа, і він уголос розмовляв із Господом, коли бував наодинці, на вулиці, — так невимушено й природно, як із коханою людиною. Такою реальною була для нього присутність Господа Ісуса.