Якнайобережніше
З душею людини,
Щоб раптом не розбити
Коштовну посудину.
Щоб душі, такої прекрасної,
Не скалічити,
Бо уламки, хоч склей,
Усе одно відпадуть.
Розіб’ється посудина,
Розіллється коштовний нектар,
І хоч склеїш уламки,
Що натомість у неї наллєш?
Обережніше з душею,
Завжди даруй їй ніжність і любов,
А штовхнеш — розіб’єш,
І другої вже не знайдеш!
(В. Підгорна)