Один багатий фермер, чиї комори ломилися від запасів зерна, чекаючи підвищення цін, часто промовляв звичну для нього молитву «за бідних і нужденних». Молячись, він завжди додавав таке прохання: «Боже, згадай про бідних і голодних та дай їм те, чого їм бракує!»
Сам же фермер нікому не допомагав і лише чекав, що все це зробить Бог. Одного разу, коли фермер знову промовив свою молитву «за бідних і голодних», син сказав йому:
— Можна мені взяти половину зерна, що лежить у твоїх засіках?
Здивований таким проханням, батько запитав:
— А навіщо воно тобі? Що ти з ним робитимеш?
— Я відповім на твою молитву! — сказав син.