Коли Мартін Лютер вирушив у свою важливу поїздку до Вормса, на зустріч із папським посланцем, він сказав:
— Ви можете чекати від мене всього, крім страху або зречення. Я не кинуся навтіки й уже, в усякому разі, не візьму назад своїх слів.
Друзі, які застерігали його від небезпеки, намагалися відмовити його від поїздки.
— Як це не вирушати до Вормса! — вигукнув Лютер. — Я поїду туди, навіть якщо там стільки ж бісів, скільки черепиць на даху.
Коли Лютер постав перед імператором, йому запропонували взяти назад свої слова. Досить було вимовити лише одне слово: «Зрікаюся!»
— Якщо мене не переконають Святим Письмом або бездоганними підставами з інших джерел, я не можу підкоритися соборам або папі, бо вони часто помилялися. Моя совість — полонянка Божого Слова, — заявив реформатор церкви.
Знову й знову йому давали можливість зректися, але він лише молитовно склав руки:
— На цьому стою й не можу інакше. Нехай допоможе мені Бог, — сказав він.
«Я нічого не боявся. Бог може зробити людину неймовірно хороброю. Не знаю, чи був би я тепер таким радісним, якби тоді зрадив», — писав він за кілька днів до смерті.